ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ВАЖКОВИХОВУВАНИХ​

       Часто, в нашій роботі, ми стикаємося з дітьми виховання і навчання яких супроводжується значними труднощами в силу невиконання ними елементарних вимог школи не розуміння ними ролі школяра та просто людини. Ця «важковиховуваність» спостерігається в стінах школи, вдома, на вулиці.

Це актуальна тема, тому пропоную про це поговорити:

Поняття „важковиховуваність” сьогодні використовується достатньо часто, разом з тим, ця проблема не є суто дитячою. Вона виникла на основі труднощів у стосунках батьків та педагогів з дітьми, а також внаслідок конфліктів між дитячими потребами і можливостями їх задоволення, отож містить у собі три елемента: вихователя, дитину та їхню взаємодію. Розв’язуючи ці протиріччя, дорослі часто знімають з себе відповідальність за соціалізацію і виховання дитини і перекладають її на плечі іншого – на дитину та її оточення.

Зараз дослідники під важковиховуваністю розуміють педагогічну занедбаність такого рівня, при якому подальший соціальний розвиток неповнолітнього відбувається таким чином, що створюються внутрішні передумови для деформованого сприйняття ним соціальних норм, виникає потреба зберегти негативне в своєму духовному світі всупереч соціально-педагогічним впливам. Тобто, важковиховуваність – це не просто несприйнятливість до позитивного соціального досвіду чи нездатність його засвоювати. Важковиховуваність – це стійке небажання засвоювати соціально-педагогічні впливи і адекватно на них реагувати.

Важковиховуваність можуть викликати різні причини, у т.ч. прорахунки вихователів, батьків, відхилення від психічного та соціального розвитку, особливості характеру, інші особистісні характеристики вихованців, що утруднюють соціальну адаптацію, засвоєння соціальних ролей.

Як ми можемо допомогти?

Правила надання допомоги важковиховуваним дітям:

• 1) демонструвати повагу і безумовне сприйняття важковиховуваної дитини;

• 2) аналізуючи поведінку дитини, використовувати позитивні оцінки та конструктивні пропозиції;

• 3) захищати інтереси дитини і надавати допомогу в розв'язанні її проблем;

• 4) у вихованні враховувати індивідуально-психологічні особливості дитини та специфіку її соціального оточення;

• 5) не обмежувати виховання та перевиховання дитини межами загальноосвітнього закладу;

• 6) усі, хто має відношення до виховання дитини, повинні конструктивно взаємодіяти у цьому процесі;

• 7) проблему дитини потрібно вирішувати разом з дитиною, а не замість неї;

• 8) виховувати здатність дитини конструктивно долати труднощі.